top of page
  • telegram-xxl
  • Саундклауд
  • Grey Instagram Icon
  • Grey Facebook Icon
  • Grey YouTube Icon
  • NicePng_namaste-symbol-png_2605409
Search

Leftfield Corner: інтерв’ю для блога A Closer Listen

Nov 4
5 min read

Це інтерв’ю Влад Фісун дав A Closer Listen — найпослідовнішому міжнародному блогу про українську музику, який веде британський журналіст італійського походження Жанмарко Дель Ре. Розмова про подкаст Leftfield Corner, українську музичну сцену та EnterDJ вийшла в рубриці Ukrainian Field Notes LIX 11 жовтня 2026 року. Нижче — її український переклад.

Влад Фісун

Владе, протягом останніх кількох років ти робиш подкаст Leftfield Corner — музичні подорожі осторонь мейнстриму й передбачуваних рішень. Наскільки важливо, на твою думку, спонукати слухачів виходити за межі пасивного споживання музики й підтримувати дух дослідження — особливо в епоху ШІ-сміття, алгоритмів і плейлистів Spotify?

Для тих, кому байдуже, шеф-кухарів замінять годівницями — саме це й роблять алгоритми, здешевлюючи корм.

Leftfield Corner почався півтора року тому, і цього жовтня ми з режисером проєкту Максом Швайковським дісталися вже 14-го випуску. Від самого початку був лише один чіткий намір: запропонувати інший погляд сучасним споживачам музики — передусім тим, хто вже почав замислюватися над тим, як узагалі споживає контент, і хоче менше скролити.

На мою думку, музика — найлегший для споживання вид контенту. У цьому і її перевага, і її проблема. Музики тепер значно більше — до біса більше, — і це навряд чи новина. Тому ми зазвичай обираємо те, що вже знаємо, а отже, те, що вразило нас у минулому.

Для артистів створити щось справді захопливе стало неабияким викликом. Це ще й ризиковано. Багато артистів із гучними іменами обрали стратегію повторення. Вони й далі готують те, що найохочіше споживатиме їхня величезна міжнародна аудиторія з різних соціальних середовищ. Якщо порівнювати з їжею, це наче бачити чергу туристів до бургерного королівства просто перед ринком ремісничої їжі: люди просто не хочуть помилитися.

Тим часом нішеві артисти продовжують експериментувати й пропонувати щось несподіване. Тож моє завдання — знайти це, відібрати й подати. І зробити смачно.

Це фактично робота моєї мрії, і я роблю її разом зі своїм давнім другом Максом Швайковським, який долучає свої навички саунд-інженера й режисера. Мені також пощастило мати довіру багатьох артистів з усього світу: вони надсилають мені треки й альбоми, часто ще до офіційного релізу.

Людям важливий зміст. Саме тому існують гастрономічні експерти, кінокритики, книжкові оглядачі й люди, здатні провести нас нескінченним всесвітом записів. Моє завдання як своєрідного провідника — знайти щось, що відгукнеться певному настрою, запиту, новинам, погоді, порі року чи просто ідеї.

А нинішня ідея — просувати прогресивну самобутню українську музику якомога природніше: ставити її поруч із відомими leftfield-іменами з усього світу. Не як окрему категорію, що потребує особливої уваги, а як музику, якій належить місце в тій самій розмові.

Тож як селектор я не покладаюся лише на власний вибір. Постійно озираюся довкола, слухаю й стежу за тим, що відбувається. Також веду Telegram-канал DJBuro, де ми з колегою Володимиром Сивашем щодня ділимося українськими релізами. Це допомагає мені орієнтуватися на сцені й обирати те, що заслуговує на місце в цьому особливому куточку.

Я бачу свою роль радше в тому, щоб давати людям привід залишатися допитливими, ніж указувати їм, що слухати.

Обкладинка подкасту Leftfield Corner

Одна з головних цілей Leftfield Corner — показати багатство української прогресивної музичної сцени: від знакових релізів 1990-х до найновіших робіт передових місцевих лейблів. Твої мікси чудово еклектичні: українські гурти на кшталт Tik Tu можуть звучати поруч з Arcade Fire, а продюсери на кшталт Asynchronous — із Tori Amos. Минуло майже п’ять років від початку повномасштабного вторгнення. Чи стали міжнародні слухачі краще знати українських артистів і відкритіше сприймати їхню музику? І чи помічаєш ти суттєвий поворот українських слухачів до музики, створеної в Україні?

Ти провокуєш мене на скепсис, хоча мої подкасти завжди дуже оптимістичні.

Думати, що українська музика викликала величезний інтерес у міжнародної аудиторії, — радше мрія або помилка. Я хочу помилятися: може, твої книжки про українську інді-сцену — ймовірно, перше дослідження такого масштабу — вже майже розпродані?

Хибно думати, що українська музика вже здобула міжнародне визнання, — але шанс у неї є. У нас є організації, які працюють над її видимістю, і чимало нестандартних продюсерів, які вирвалися з шаблону телевізійних талант-шоу й проявили власну індивідуальність. І я був би радий, якби гурти та продюсери, що надсилають мені треки, також слухали, що відбувається навколо, — щоб мислити різноманітніше на наступній студійній сесії.

Зрушення відбуваються: я бачу це за численними українськими релізами на міжнародних лейблах — європейських, азійських, американських. Це реальність. Але якщо перед сценою в якомусь місті світу ти бачиш синьо-жовтий прапор, то, найімовірніше, люди на танцполі обійматимуться й цілуватимуться, бо всі вони з України — і саме тому прийшли.

Подивися на лайнапи міжнародних фестивалів будь-якого масштабу цього літа. Десь присутність помітна, але це радше питання поваги, ніж справжнього інтересу.

Обкладинка подкасту Leftfield Corner

Ти також долучений до EnterDJ — благодійної ініціативи, що підтримує ветеранів та інших людей, які постраждали від війни, через музичну терапію й навчання діджеїнгу. Розкажи про проєкти та досягнення за останні два-три роки, якими особливо пишаєшся. І які найбільші виклики стоять перед вами зараз?

Цієї осені EnterDJ відзначає другу річницю. Це програма, яка навчає діджеїнгу як способу відновлення через взаємодію з музикою. І магія починається швидко: вже після першого заняття люди роблять свої перші мікси — на власних комп’ютерах, без спеціального обладнання.

Цього літа в нас була маленька сцена на найбільшому українському фестивалі Atlas, саундсистеми на спортивних і соціальних фестивалях та подіях. Ми запропонували учасникам не лише спробувати діджеїнг у навчальній аудиторії, а й стати за пульт на події. Декого навіть відправили за кордон — на Doof Festival у Шотландії та Colours of Ostrava — за допомогою наших друзів з UAME і Turn The Tables.

На цю осінь маємо до чотирьох запитів на виступи щомісяця. І мати такі приклади успіху програми так само чудово, як допомагати новачкам зрозуміти: можна просто залишатися вдома й насолоджуватися зведенням, пошуком музики та створенням власного середовища.

Наразі програма вже стабільно працює в київському HVLV: з викладачами PRODJ School і щомісячними групами. Також налагоджуємо кілька регулярних класів у Львові, зокрема в реабілітаційному центрі «Галичина».

Обкладинка подкасту Leftfield Corner

Як на мене, скласти рейтинг досягнень тут неможливо: вони точно далекі від звичних показників успішності діджея. Та й кожен, хто давно грає, знає: деякі «великі» події значать набагато менше, ніж вечір із людьми в затишному барі, де всі задоволені музикою.

Для мене як співзасновника кожна людина, яка приходить на заняття або дивиться наші сесії онлайн, відкриває в музиці новий сенс. Як це на неї вплине, які результати й показники з’являться — мабуть, це досягнення, якому ми лише дали початок. І ми будемо раді всіляко його підтримувати.

Нинішній виклик EnterDJ — правильно масштабуватися. На щастя, дедалі більше людей розуміють, що ми робимо: і ветерани та військовослужбовці, яких запрошуємо долучитися, і реабілітаційні та медичні заклади, яким пропонуємо нашу волонтерську роботу. Тож ми зростаємо.

Обкладинка подкасту Leftfield Corner

NB: Ми віримо в силу спільноти набагато більше, ніж у безособові алгоритми просування платформ. Коментуйте, підписуйтеся, ставте вподобайки та діліться посиланнями на подкаст із друзями та близькими!

Автори подкасту:

Влад Фісун — селектор і ведучий

Макс Швайковський — режисер і саунд-інженер

 
 
 

Comments


© 2026 by Vlad Fisun.

 Powered and secured by Wix

bottom of page